ЗВЕ́РХНИК, а, чол., діал. Начальник. Знов робив [батько] усе, чого вимагали його зверхники (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 123); Був уже [в Римі], був один зверхник католицької церкви на ім’я Іоанн XXIII (Юрій Мельничук, Папи.., 1960, 35).
ЗВЕРХНИК
Тлумачення слова