ЗВЕРГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗВЕРГНУТИСЯ і ЗВЕРГТИСЯ, гнуся, гнешся і діал. звержуся, звержешся; мин. ч. звергся, лася, лося; док.
1. книжн. Падати, звалюватися. Загуркотів несподівано грім, наче там десь розпалася скеля і почала звергатися схилами гір у долину (Петро Колесник, Терен.., 1959, 30); — Один раз звергнувся [із скелі], так йому ще мало! Ще заманулося! (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 8); * Образно. Удар. І звергається вал канонади На урвища й пагорби волзьких рівнин (Микола Бажан, I, 1946, 146).
2. діал. Здригатися. Малий Мирон аж звергся і обернув залякані оченята на старого Рябину (Іван Франко, I, 1955, 231).
3. діал. Відрікатися. Я ж бо тебе не звержуся, руський мій сардаче! (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 28).