ЗВЕЛИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗВЕЛИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся і ЗВЕЛИЧА́ТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Ставати величним, прославлятися. — Я тепер наче Цезар Бірото, — усміхнувся Батайль, — звеличився і зазнав падіння (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 270);
// Усвідомлювати своє значення. — Біля машини людина якось відразу виростає.. Поставили Васю до машини, і раптом звеличився хлопець (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 270).
2. тільки звеличатися, док. Похвалитися ким-, чим-небудь, виявити гордість за когось, щось. Я розумію мамині турботи. Вони хочуть перед родом звеличатися дочкою (Яків Качура, II, 1958, 50).
3. тільки недок. Пас. до звеличувати 2. У мудрослів’ї закарпатських українців пристрасно поетизується, звеличується безсмертний Ілліч, прославляються його немеркнучі ідеї (Народна творчість та етнографія, 3, 1964, 91).