ЗВЕЛИ́ЧНИК, а, чол. Пристрасний прихильник кого-, чого-небудь; шанувальник, поклонник. Іще більшу пропасть між учнем Береста й звеличником кайзера.. копали оті привілеї в тюрмі з ласки начальника й прокурора (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 496); Довкола неї [артистки] завжди крутилось кілька її звеличників: з китицями квітів, з цукерками і навіть з віршами (Письменники зблизька, 1958, 94).
ЗВЕЛИЧНИК
Тлумачення слова