ЗВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зважніти. Веселка спадає дівчатам під ноги, Вмиває росою зважнілі сади (Михайло Стельмах, Шляхи.., 1948, 151); Зважнілою ходою пішла жінка відчиняти двері (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 127); * Образно. Я в своїм кутку сиджу самотиною, і хилиться від дум зважніла голова (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 45).
ЗВАЖНІЛИЙ
Тлумачення слова