ЗВАЖЛИ́ВО. Присл. до зважливий. — Та й гарний же в тебе ніж!.. Продай мені! — сказав Івась, і в його заблищали очі. — Зроду ні! — відмовив я зважливо (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 58); [Руфін (хитнув зважливо головою):] Ні, батьку, ні! Се не для мене шлях (Леся Українка, II, 1951, 461).
ЗВАЖЛИВО
Тлумачення слова