ЗВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зважити 1. Іван Антонович пильно вдивлявся у вагу, а колгоспники швидко навантажували вже зважений хліб на машини (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 73); І чим краще зважені слова, тим точніше вони влучають в ціль (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 106);
// зважено, безос. присудк. сл. — Добра пашаничка, добра, — прицмокували дядьки, коли хліб уже було зважено й відставлено вбік, до засіків (Олесь Гончар, III, 1959, 153).
ЗВАЖЕНИЙ
Тлумачення слова