ЗВА́ГА, и, жін., заст. Рішучість, сміливість. — Добре вам, бабо? — Знов «бабо», подумав [син], але не мав зваги поправить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 277); Я почав на весь світ нарікати, Перестав одрізнять блескіт світлих ідей, Забув звагу — братів рятувати (Павло Грабовський, I, 1959, 381); Тепер він став до мирної роботи У славній армії борців за мир; Так само повний зваги побороти, Зберіг він твердість рук і гострий зір (Максим Рильський, Наша сила, 1952, 86).
ЗВАГА
Тлумачення слова