ЗВА́ДА, и, жін., заст. Незгода, ворожнеча. Король Едвард Шотландців призволяє Лихую зваду залишить, Спокій вернути краю, Прийти до згоди без війни (Леся Українка, I, 1951, 352); Як тільки ж Женю вирядив о. Яків учителювати в чуже село, зразу почалася у його з учителем звада (Степан Васильченко, I, 1959, 192);
// Сварка. Ще батько лежав серед свічок на лаві, як у хаті в нас почалася звада (Петро Козланюк, Опов. І. Клена, 1950, 12).
ЗВАДА
Тлумачення слова