ЗВА́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звабити. Владко розігнався, щоб бігти до гостинця, але тут уже стояли люди, зваблені криком (Іван Франко, VI, 1951, 145); Починаючи з «Катерини» і закінчуючи «Марією» і «Неофітами», постійною темою у Шевченка проходить мотив скривдженого, зганьбленого материнства, звабленої і збезчещеної жінки (Максим Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 49).
ЗВАБЛЕНИЙ
Тлумачення слова