ЗВ’ЯЗУЮЧИЙ, а, е.
1. Який з’єднує що-небудь, створюючи одне ціле. Шевченко вводить між окремими епізодами рядки, що виконують функцію пояснень до змісту і є, так би мови ти, зв’язуючим текстом між цими епізодами (Радянське літературознавство, 2, 1957, 75).
2. спец. Який з’єднує, сполучає що-небудь з чимсь. Зв’язуючими речовинами [в пластмасах] б смоли, бітуми, цементи (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 184).