ЗУПИНЕНИЙ

ЗУПИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зупинити. Панас Юрійович сіпнув головою, наче кінь, зупинений на бігу (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 22); Дніпро, бетоном зупинений, Напружує силу води (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 51);
//  зупинено, безос. присудк. сл. Мотори заглушено, агрегати зупинено, на всій дільниці робіт — тиша та цвірчання цикад (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 286).