ЗУМИ́СНЕ, присл., діал. Навмисне. Погонич зумисне гнав коні з усієї сили (Нечуй-Левицький, III, 1956, 204); Він зумисне трохи раніше зачинив свою крамницю, щоб мати час усе доглянуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135); З високого наддеснянського валу видно, як стеляться долом дрімучі ліси. Чорні, безкраї, ідуть і йдуть у далечінь, до самого небосхилу. Немов зумисне обступили Чернігів (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 8).
ЗУМИСНЕ
Тлумачення слова