ЗУХВА́ЛО. Присл. до зухвалий. [Годвінсон:] Вважайте, браття, як се він [Річард] зухвало себе рівняє до Христа! (Леся Українка, III, 1952, 67); — Ви не ніяковійте, будьте задиракою, тримайтеся зухваліше, — повчав він Черниша (Олесь Гончар, III, 1959, 21); Парубок зухвало дивився графові просто у вічі (Олесь Донченко, III, 1956, 50).
ЗУХВАЛО
Тлумачення слова