ЗУХВА́ЛІСТЬ, лості, жін.
1. Властивість за значенням зухвалий. Задерикуватість та зухвалість багатомаєтних галицьких бояр мали під собою ґрунт (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71).
2. Зухвалий учинок. Коли одна з ланкових ні з того ні з сього скуйовдила йому чуприну.., Сашко не лише не образився, а навіть не помітив цієї зухвалості (Іван Багмут, Опов., 1959, 105).