ЗУБИ́ЩЕ, а, чол. і сер. Збільш. до зуб 1. Вона [дячиха] стоїть, напнута білою хусточкою: морда наче сажею обмазана, а зубища проти сонця тільки — блись, блись! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 15); Маріка тиснулася біля стіни, збираючи до руки поли плата спереду, щоб, бува, не вхопив і не роздер зубищами пес (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 192).
ЗУБИЩЕ
Тлумачення слова