ЗУБРИ́ТИ, зубрю, зубриш, недок., перех. і без додатка, розм. Повторюючи що-небудь багато разів, вивчати напам’ять, не вдумуючись у зміст. — Зубри не зубри — все одно не вивчиш! (Степан Васильченко, II, 1959, 556); Мати сердиться, що він не скніє над підручниками, а як він може зубрити зараз, в такий вечір, коли співає все навкруги і він сам повен почуття нового, не знаного досі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 104).
ЗУБРИТИ
Тлумачення слова