ЗУБРЯ́ЧКА, и, жін., розм. Те саме, що зубріння. Він махнув рукою на спочинок і по давньому звичаю вдався в зубрячку (Степан Васильченко, I, 1959, 228); Дітям було нелегко вчитися латинською мовою. Усе навчання будувалося на зубрячці, на механічному запам’ятовуванні (Історія середніх віків, 1955, 129).
ЗУБРЯЧКА
Тлумачення слова