ЗУ́БРІВКА, и, жін.
1. Дикоростуча трав’яниста рослина родини злакових. Горілку вона настоювала на шавлії, звіробої та зубрівці… і ще хто знає на яких травах (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 149).
2. Настояна на цій траві горілка. На доказ своїх слів відчинив [Джантемир] скриню, де дійсно стояли пляшки рому, коньяку, зубрівки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 208); — Якщо йдеться про зубрівку, вона у Надії Яківни завжди в запасі (Натан Рибак, Час, 1960, 107).