ЗУБО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Зробити вбогим, бідним кого-небудь. Дочки не принесуть, а й що є, то рознесуть. Увірвали вони трохи добра й у Василя Семеновича, — та ні самі не забагатіли, — тільки його зубожили (Панас Мирний, II, 1954, 108).
ЗУБОЖИТИ
Тлумачення слова