ЗУБО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зубожити. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Панас Мирний, I, 1949, 369); Зубожений, доведений до одчаю великими поборами польський посполитий люд бунтується (Яків Качура, II, 1958, 411).
ЗУБОЖЕНИЙ
Тлумачення слова