ЗУБЕНЯ́ТА, нят, мн. Зменш.-пестл. до зуби (див. зуб 1). Одарочка усміхалася і оченятами, і зубенятами (Панас Мирний, I, 1954, 253); Засміявся Валерик, сяйнувши своїми дрібними, як білі іскри, зубенятами (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 79).