ЗУА́В, а, чол., іст.
1. Солдат французьких колоніальних військ, які комплектувалися з північноафриканців і добровольців-французів. Шепче присмерк бананових дерев. Все ближче плеще гуща трав… А коли в небо вдарив рев [вибуху], — Вартовий прокинувся зуав (Микола Бажан, Вибр., 1940, 30).
2. Солдат найманих стрілецьких частин в армії султанської Туреччини.