ЗСУТУ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зсутулити. Колись цей старий був чистун, акуратист, вуса підстрижені, сорочка чиста.. Тепер же стояв брудний, обірваний чоловік, зсутулений горем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 378).
2. у знач. прикм. Який зсутулився. Лесі боляче стало, коли вона, підвівши очі од склянки, глянула на матір — маленьку, зсутулену і таку безпорадну в благенькій чорній кофтині (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 250).