ЗСЛИЗАТИ і рідко ІЗСЛИЗАТИ, аю, аєш, недок., ЗСЛИЗНУТИ і рідко ІЗСЛИЗНУТИ, ЗСЛИЗТИ і рідко ІЗСЛИЗТИ, зслизну, зслизнеш; мин. ч. зслиз і зслизнув, ла, ло; док.
1. Швидко і непомітно відокремлюватися від чого-небудь, спадати з поверхні чогось; зісковзувати. Дівча спритно зслизнуло з гілки і залізло в бузняк (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 169).
2. розм. Безслідно зникати; щезати. — Починається… — думав Хома. — Отеє він саме починається той час, коли не стає хліба, нема й заробітків, — час журби та горя, коли чоловік хотів би, як муха, зслизнути на зиму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86); Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, — І зслизла, мов лихий злигав (Іван Котляревський, I, 1952, 158).
Щоб (бодай) ти (він і т. д.) зслиз! — уживається як лайка, прокльон. [Лев (сердито воркоче):] Я ледь що вибрався живий на берег, І рибу розгубив… А, щоб ти [Водяник] зслиз! (Леся Українка, III, 1952, 209).