ЗСЕРЕДИНИ, рідко ІЗСЕРЕДИНИ.
1. присл. З внутрішньої частини чого-небудь; протилежне ззовні, зокола. В Гальчинім шинку топилось у печі, здавалось, горіла хата зсередини… (Панас Мирний, I, 1949, 256); — Стій! Стій! — почулося зсередини, з шахти (Борис Грінченко, I, 1963, 387); І в тій хвилі я побачила, як ізсередини твоя рука відсуває вікно (Іван Франко, IV, 1950, 357);
// З внутрішнього боку чого-небудь. В брамі від стодоли була маленька хвірточка, що замикалася зсередини на гачок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 357); Гай квапливо розстебнув гімнастерку і дістав з кишені, пришитої зсередини, маленький складений учетверо папірець (Олесь Гончар, III, 1959, 38);
// У межах, у внутрішній частині чого-небудь; усередині. Їм я ягідки червоні, зсередини жовті (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 244);
// розм. У сфері внутрішніх переживань, відчуттів і т. ін. людини. Щось встає зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); — Закінчились збори? — обмацує [Митрофан] тим поглядом, який бачить, чого вартий чоловік вверху і зсередини (Михайло Стельмах, II, 1962, 93).
2. у знач. прийм., з род. в. Указує на рух або напрям дії кого-, чого-небудь з внутрішньої частини чогось. Палаючі крокви рухнули під одностайним натиском, стріливши догори ясними іскрами, а зсередини стодоли вихопилось раптом полум’я й загоготіло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121).