ЗРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрити. Кін займає місце глухе, заросле високою чорнобиллю, зрите ровами (Панас Мирний, V, 1955, 108); Мінами зрита лежить дорога (Любов Забашта, Вибр., 1958, 25); Затягся [Оверко] сердито цигаркою й сердито у воду очима, де, видко, оббилися його ноги босі, рука цигарку держала, а обличчя негарне, віспою зрите… (Андрій Головко, I, 1957, 220).
ЗРИТИЙ
Тлумачення слова