ЗРИМИЙ

ЗРИ́МИЙ, а, е. Який сприймається зором, видимий; відкритий, приступний для зору. Кожен квіт, поміж травою зримий, Мені безмежно серце чарував (Максим Рильський, Братерство, 1950, 62); В імпровізованій п’єсі, окрім зримих дійових осіб, брала участь ще одна незрима — це любов Марії (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 138);
//  перен. Відчутний, виразний, помітний. Гаглоєву треба дащії роботу агітатора, щоб він розповів товаришам про те, як зримі риси комунізму з’являються у нашій країні, як боротьба за мир розгорнулася в усьому світі (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 94).