ЗРУШУВАТИСЯ

ЗРУШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗРУШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Починати рухатися, переміщатися. І в ту ж мить бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахнувся геть (Андрій Головко, II, 1957, 344); Вдарившись буферами, шарпнувся, зрушився з місця ешелон (Олесь Гончар, II, 1959, 172);
//  Втрачати попереднє положення. Землетрус! Я зрозумів одразу. Я стояв і дивився, стерплий увесь, як зрушились стіни, немов живі, як вони загойдались над головою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404);
//  перен. Починати діяти. Сидів він [король] у Львові, полював, молився, грав у карти, збирав посполите рушення, але іржавий напіввіджилий механізм посполитого рушення ніяк не міг зрушитися (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 504).
 Справа зрушилася (зрушиться) [з місця (з мертвої точки)] — розпочалася (розпочнеться) робота, діяльність для здійснення якоїсь справи. Зараз у мене з’явилася певність, що. справа зрушиться з мертвої точки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 283).