ЗРУ́ШЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням зрушити і зрушитися. Всяка революція, коли це справжня революція, зводиться до класового зрушення (Ленін, 25, 1951, 108); Таку ось колотнечу, нестримне зрушення народу міг зняти по всій Україні навіть випадковий вогонь на будь-якій степовій хвигурі [вишці] (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 67); Вчинок Данила й Тосі Флегонт сприймав з романтичним піднесенням, вбачаючи в ньому ламання традицій та зрушення основ, як вияв пристрасної революційності (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 33).
2. перен. Помітна зміна в чому-небудь у кращий бік; помітний рух уперед, успіх. Зрушення в хлібозаготівлях, що сталося в перші дні його [Марка] приїзду, не набрало відповідного розмаху, а, навпаки, щодня поволі вщухало (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 360); Які в нас зрушення глибиннії! Які в епохи голоси! (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 58); Начальник ще сміявся: настрій у нього, видно, був добрий, справи йдуть непогано, є значні зрушення (Семен Журахович, Опов., 1956, 52).
3. заст. Зворушення, хвилювання. [Кассандра (хоче запанувати над власним зрушенням):] Встань, елліне, і говори спокійно (Леся Українка, II, 1951, 309); Дві баби плакало зі зрушення (Гнат Хоткевич, II, 1966, 68).
4. спец. Деформація пружного тіла, при якій шари його зрушуються, зміщаються один відносно одного. [Світловидов (підходячи до Штанька, вимогливо):] Да-да, перевірте! Тут стик і напевне є зрушення (Яків Баш, П’єси, 1958, 126).
5. мед. Зміна, порушення функцій (окремих органів чи всього організму людини). Досліджено зрушення, що настають в організмі під час сеансів поглибленого електросну (Наука і життя, 11, 1956, 18); — Щоб запобігти зрушенню мозку, мені довелося тримати вас чотири доби під наркозом (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 88).