ЗРУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Добре пристосований для чого-небудь, приємний у користуванні. Не буду хвалитися, але те тілько скажу, що люди кажуть: нема над мої ложки. І легкі, й зручні, й тривкі (Іван Франко, II, 1950, 130); Квітковський був симпатична людина, та й жив зовсім самостійно і мав зручну кватирю (Борис Грінченко, II, 1963, 21); Моїй учительці від учня задумав я подарувать хорошу папку, дуже зручну, щоб наші зошити ховать (Наталя Забіла, Одна сім’я, 1950, 41);
// Який відповідає певним вимогам; придатний для кого-, чого-небудь. Явка на Військовому спуску була особливо зручна. Стара інвалідка Юзефа держала тут притулок для бездомних моряків (Юрій Смолич, V, 1959, 472); Наступного дня, коли, нарешті, експедиція вирушила, дід поїхав попереду, вибираючи зручні для проходження місця (Олесь Донченко, II, 1956, 59).
2. Такий, як треба для здійснення чого-небудь; сприятливий. Часом Алі пропускав зручний мент і тоді хапався за бік баркаса (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Прудконога Зара вибирала зручні хвилини між сніданком і обідом і прибігала в тридцять третій барак (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 186);
// Яким легко, вигідно скористатися. Ївга Семенівна відчула, що зручнішої нагоди не буде, як оце зараз, щоб перевести розмову на ту тему, яка цілий день.. займала всі її помисли (Андрій Головко, II, 1957, 563); По правді, доктор, певна річ, міг би завітати до весільного столу або до обходу, або після обходу, ..та обов’язок бути в лікарні був зручною зачіпкою, щоб відмовитись взагалі (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 39).
3. рідко. Який не вимагає великих зусиль; легкий. От я з домівки і пішов Де хліба зручного шукати, Та ось на старість і знайшов Роботу — бджілок доглядати (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 301);
// Який не завдає клопоту, неприємностей; приємний. Зробить [Катерина] по змозі своїх сил життя Теофілові безжурним та зручним, і не може бути, щоб він, хай за рік, хай пізніше, не зрозуміє її добрих прикмет (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 509).
4. розм. Вправний, спритний. Він, зручний і звиклий до гір, умів спинитись на краю кручі і знов обережно шукав підпори для ніг (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 351); Зручною озлобленою рукою пущений камінь вдарив прямо у висок, князь повалився (Гнат Хоткевич, I, 1966, 119);
// З певними навичками, майстерністю. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було смілішого, вигадливішого та зручнішого злодія над нього [Лиса Микиту] (Іван Франко, IV, 1950, 91); Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню пером (Осип Маковей, Вибр., 1954, 7);
// Який здійснюється вправно, спритно. Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 337); На тім ще не кінець, щоб зручний дать уклін, Ногою там крутнуть (це вміє не один, Не два!) (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 38).