ЗРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрубати. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224); Господар на землі своїй, Народ посадить ліс новий На місці зрубаного лісу (Максим Рильський, II, 1956, 303);
// зрубано, безос. присудк. сл. Сотні дубів, лип і кленини в кілька обхватів зрубано (Олекса Стороженко, I, 1957, 366).
ЗРУБАНИЙ
Тлумачення слова