ЗРО́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зрости. Насаджений ще хлопчиком Васютою, сад прийняв молодих під високі крони вже зрослих дерев (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 73); Завдяки зрослій останнім часом інтенсивності археологічних розкопок на Україні зібрано значний археологічний матеріал (Народна творчість та етнографія, 3, 1964, 18); Увійшов високий кремезний чоловік у сірій рештантській куцині, з чорною, в тюрмі зрослою, бородою (Борис Грінченко, II, 1963, 307).
2. у знач. прикм. Який зрісся. Червоні лиця [Івана] надуті, очі завжди підпухлі, блискали час до часу з-під чорних, посередині зрослих брів, жовтими вогниками (Лесь Мартович, Тв., 1954, 224).