ЗРОЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРОСТИТИ, зрощу, зростиш, док., перех.
1. Доглядаючи, забезпечувати ріст, розвиток кого-, чого-небудь; вирощувати. Ми полювали, а вони зрощували пшеницю й маїс (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 7); Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував аґрусу та порічок на грядках (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); — П’ятнадцятеро душ дітей народити й зростити за старого часу — це ознака великої мужності й краси душі (Юрій Яновський, II, 1954, 119);
// Будучи придатною, доброю основою, сприяти ростові, розвиткові чого-небудь. О дубе, дубе, хто тобі дав сили Устояти проти вітрів і злив? Мабуть, земля, яка тебе зростила, Мабуть, народ, який тебе садив (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 33);
// перен. Докладаючи багато сил, енергії, створювати що-небудь. Чому в мої двадцять сім років вони [підводники] поміж себе величають мене комісаром, як величали тих, хто випестував, зростив і уславив наш революційний флот? (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 6);
// перен. Дбайливо виховувати, прищеплюючи певні навики, погляди і т. ін. Любіть свою і братні мови, До праці зрощуйте любов (Максим Рильський, Урожай, 1950, 45); І любить вся Країна Рад своїх синів-героїв, яких зростив радянський лад і мужністю озброїв (Наталя Забіла, Промені, 1951, 40).
2. спец. Зв’язуючи, зварюючи і т. ін. кінці або краї чого-небудь, з’єднувати. Слюсар він був хороший — металеві троси, наприклад, зрощував, сплітав краще за всіх (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 90);
// Приживляти відокремлену тканину організму.