ЗРО́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зростити. А навкруг — які навкруг хліба!.. Зрощені руками трударів Колоски, що й вітер не хита (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 28); Я внук гречкосія, Я син агронома, Я зрощений в місті інтелігент (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 23); Радянським людям, вихованим Комуністичною партією, зрощеним соціалістичним ладом, притаманні почуття свідомості і громадського обов’язку (Комуніст України, 10, 1962, 20);
// зрощено, безос. присудк. сл. Цією роботящою рукою І колос зрощено, і зведено твій дім! (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 25).
2. у знач. прикм. Який зрісся. Брови її високі і зрощені в’юнкою чорною гадючкою на чолі білому чорніли, — щось недобре віщували (Марко Вовчок, I, 1955, 243).