ЗРІДКА, присл.
1. Іноді, часом. Одинока жаба вилізла з калабатини і зрідка меланхолійно кумкає… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285); Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко.., і знову тиша, мов у доброму сні (Михайло Стельмах, II, 1962, 26).
2. Де-не-де, місцями. Йшла [Левантина] швидко поміж величезними стовбурами старого лісу. Зрідка тільки розривалося вгорі посплутуване гілля, і тоді видко було їй клаптик неба з двома-трьома зірками (Борис Грінченко, II, 1963, 292); Софія йде на довгу веранду, зрідка повиту диким виноградом (Леся Українка, III, 1952, 532);
// розм., рідко. На відстані. Ох і гаю мій, гаю, розсаджений зрідка (Павло Чубинський, V, 1874, 647); Куди глянеш — усе поля широкі, чисті і по полях дуби, зрідка дуб од дуба, як намети проти сонця розкинуті (Марко Вовчок, I, 1955, 382).