ЗРЕДУКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зредукувати. * Образно. Се [жінки-бюрократки] — людські істоти,.. дуже зредуковані, у прощені, зведені, так сказати, до спільного знаменника (Іван Франко, II, 1950, 331).
2. у знач. прикм., лінгв. Те саме, що редукований 2. Зредуковані звуки;
// у знач. ім. зредукований, ного, чол. Сильною.. була позиція ъ, ь перед складом із слабким зредукованим (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 256).