ЗРА́ЗУ, рідше ІЗРАЗУ, присл.
1. Тієї ж миті, негайно, дуже швидко; зараз же. Зразу перед її очима чогось ніби виник з темряви теплий вечір у березі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 330); На ранок Давид підвівся ледве розвиднілось і зразу ж зібрався йти (Андрій Головко, II, 1957, 181); Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої (Максим Рильський, III, 1961, 178); Зал довго не припиняв тисячоустого виявлення своєї радості. Іноді шум цей немовби притихав, але ж ізразу відновлювався з новою силою (Павло Тичина, III, 1957, 486);
// Зовсім недавно, тільки що. Були тут снопи зразу ж з-під серпа, ще з росою привезені до Плачинди (Михайло Стельмах, I, 1962, 66);
// Без переходу, без проміжної стадії. Ніч впала зразу і проковтнула обрій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 277);
// Раптом, несподівано. Нічого не видно, не чутно. Тихо, сумно… Ось щось зразу залопотіло… Мороз пробіг вподовж спини (Панас Мирний, I, 1949, 332); Василь Іванович зразу спинився, мов його хто сіпнув за полу (Степан Васильченко, I, 1959, 70);
// За дуже короткий час, відразу! Тіло її робилось таким легким, наче вона зразу схудла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 327);
// З першого разу, з самого початку. — Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами… (Марко Вовчок, VI, 1956, 280); Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (Олександр Довженко, I, 1958, 299); [Олекса:] Такого накрутила язиком, що й не розбереш ізразу (Іван Микитенко, I, 1957, 155);
// З першого погляду. Одежа на ньому абияка, сорочка розхристана, .. і таки зразу можна було бачити, що він є (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 471); Зразу було видно, що вони не тутешні і їдуть здалеку, хоч біла блузка на дівчині була свіжонапрасована (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 6).
2. За один раз, в один прийом. — Ану, пораднице! — промовляє Федір до пляшки. — Заговори мою тугу! — і витягне зразу до половини (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Не хочу я городити Того перелазу, Та що його я не можу Проскочити зразу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 130);
// Разом, одночасно. Різнула блискавиця, мов крикнули зразу всі простори і гори, і — вдарив грім! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220).
3. Близько біля чого-небудь, поряд з чимось. Зразу ж за тином буйно цвіли рожі червоними квітками (Андрій Головко, I, 1957, 106); Великий, згорблений зразу ж біля надбрів’я ніс Сафрона одним кінцем вростає в суцільну лінію брів, а другим — у смолисті вуса (Михайло Стельмах, II, 1962, 45).
4. розм. На перших порах, спочатку. — Взагалі все приїдається. От у піст риба зразу така смачна, а відтак уже не теє (Лесь Мартович, Тв., 1954, 41); Жвава розмова велася між обома приятелями, зразу про Руду та смерть Василя Юрші, потім про задуми відбудови Руської держави, ..а вкінці про події дня (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 415).