ЗРАНА, присл., розм.
1. Те саме, що зранку. Зрана на землі на гіллях приморозь (Марко Вовчок, VI, 1956, 304); Не віднести б це [книжки] до якої хати, попрохати, щоб задержали в себе через ніч, а завтра зрана вона забіжить і забере? (Ольга Кобилянська, III, 1956, 353); — Сестронько, голубонько, — розпачливо гукнула вона, — куди це ти вибралася зрана?! (Юрій Яновський, Мир, 1956, 95).
2. рідко. Раніше ніж треба, передчасно. О, завіщо мене згубила доля? О, завіщо природа викида Мене на віки з життєвого поля, В сумну могилу зрана уклада? (Павло Грабовський, I, 1959, 282).