ЗОВУ́ЧИЙ, а, е, поет., рідко. Стос. до зову. — За віру.. молодці! За віру і народ! — пролунав зовучий поклик (Яків Качура, II, 1958, 440); — Натура його [моря] зрадлива, зовуча й сувора (Юрій Яновський, II, 1958, 41).
ЗОВУЧИЙ
Тлумачення слова
ЗОВУ́ЧИЙ, а, е, поет., рідко. Стос. до зову. — За віру.. молодці! За віру і народ! — пролунав зовучий поклик (Яків Качура, II, 1958, 440); — Натура його [моря] зрадлива, зовуча й сувора (Юрій Яновський, II, 1958, 41).