ЗОВНІ, присл.
1. З зовнішнього боку; протилежне зсередини. Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках — синькою, і її убога оселя своїм вікном-шибкою веселіше глянула на світ (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 144); Змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай. — Прогріваю себе, — пожартував він, — з усіх боків: зовні і зсередини (Андрій Головко, II, 1957, 526); Зовні землянка схожа на дзот (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 91).
2. На зовнішній вигляд. [Надія:] Людина великої душевної краси мусить бути такою ж і зовні (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 52);
// На перший погляд. Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 316); Зовні застава жила тихим, буденним життям, а насправді, починаючи від капітана Косачова і до повара Митрьохіна, всі забули, коли спокійно їли і спали (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 11).
3. За межами чого-небудь; протилежне всередині. Він працював із складними приладами, частина яких була розміщена зовні (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 58); Та ні на мить не забувай, що й вороги є зовні. Вони на наш радянський край мов звірі, люті повні (Наталя Забіла, Промені, 1951, 40);
// З-поза меж чого-небудь, з навколишнього середовища. Тут ворог зосередив головні сили для того, щоб зовні протаранити кільце оточення (Олесь Гончар, I, 1954, 248); — Довелось мені одного разу прочитати Грегора Менделя, який схрещував… — Зелений і жовтий горох і довів, що спадкова речовина непізнаванна й неприступна ніяким впливам зовні? — Саме так (Олександр Довженко, I, 1958, 414).