ЗО́СЛІПУ, присл. Недобачаючи або погано роздивившись. — Недобачаю, вчора улюблену його склянку фарфорову розбила зосліпу (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 178); Кури, яких захопило затемнення [сонця] поза домом, повитягали шиї і, розбрівшись в різні боки, натикались зосліпу на зустрічні предмети (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 27).
ЗОСЛІПУ
Тлумачення слова