ЗОРИ́НКА, я, жін., рідко. Зменш.-пестл. до зорина. [Любов:] В синім морі тануть золоті хмаринки, В небі ні зоринки (Леся Українка, II, 1951, 63); Небо.. вкрилося трепетними самоцвітами зоринок (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 77).
ЗОРИНКА
Тлумачення слова