ЗОРУДУВАТИ, ую, уєш, док., розм.
1. перех. Зробити, ноладнати що-небудь. Зорудувавши все, я побігла на двірець залізниці (Іван Франко, IV, 1950, 366); Ніхто краще за нього не зможе сієї справи зорудувати (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 166).
2. неперех., з ким — чим. Справитися з ким-, чим-небудь. Ну, чи можна ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 284).