ЗОРЯ́НО. Присл. до зоряний. Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі (Михайло Стельмах, Шляхи.., 1948, 119); Ви [гори Карпати] панам одвіку не корились, Серцем чули дальній шум Дніпра, І над вами зоряно розкрились Прапори свободи і добра (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 100);
// у знач. присудк. сл. Ось і гребля. А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле (Марко Вовчок, VI, 1956, 265); — Ох, як же зоряно, боже ти мій, як зоряно! — сказав дід Мирон, дивлячись угору на ясне небо, де.. позапалювались густо зірочки (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 218).
ЗОРЯНО
Тлумачення слова