ЗОРЕВИ́Й, а, е, рідко. Те саме, що зоряний. [Падуча зірка:] Ллючи іскри зореві, Сюди я впала з неба (Гете, Фауст, порекл. Лукаша, 1955, 179); * Образно. Мовчать в траві невидні скрипалі, палає захід в зоревім пожарі… (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 37); Наші дні у труді розквітають, Даль одкрита ясна, зорева… (Ростислав Братунь, Вересень, 1949, 4).
ЗОРЕВИЙ
Тлумачення слова