ЗОПРІЛИЙ

ЗОПРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зопріти;
//  у знач. прикм. Козак Мамай перетрусив зопрілий сніп соломи в мокрому кутку та й ліг собі на бік (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 85); По тротуару, підтримуючи руками шаблі, підтюпцем бігли зопрілі поліцаї (Петро Панч, I, 1956, 62).