ЗОНТ, а, чол.
1. рідко. Те саме, що парасоль. Над шахом несли багатий зонт з пришпиленими до нього китицями, торочками (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 32); * У порівняннях. Немов зонти на довгих ніжках, вони [гриби] тепер стоять усі (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 52).
2. Спеціальний пристрій або навіс над чим-небудь. У колгоспних кузнях димові гази можна відводити через зонт (Довідник сільського будівельника, 1956, 482); Протягом першого тижня курчат вирощують під зонтом при температурі до 35 градусів (Колгоспник України, 9, 1959, 26).