ЗОНД, а, чол.
1. Медичний інструмент у вигляді металевої палички або гумової трубки, що вводиться у порожнини і канали тіла з діагностичною, лікувальною метою чи як розширювач. Товстий зонд являє собою еластичну гумову трубку завдовжки 75—100 см, діаметром 1,5 см.. Зонд має сліпий закруглений кінець з 2—3 боковими отворами (Загальний догляд за хворими, 1957, 114); Лікар вже обмацував рану, щось колупав у ній блискучим стальним зондом і мурмотів до себе (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 268).
2. Повітряна куля з самописними приладами, яку запускають для спостереження за метеорологічними явищами. Створюється проект всебічного вивчення екваторіальної аномалії в іоносфері за допомогою ракет-зондів (Знання та праця, 8, 1967, 3).
3. Металевий бурав для дослідження глибоких шарів ґрунту; щуп.
4. Металевий електрод для визначення електричного потенціалу в чому-небудь.