ЗОЛОТУ́ШНИЙ, а, е, розм.
1. Який хворіє на золотуху (у 1 знач.). Цілком несподівано мені довелось почути казку. Її розповіла золотушному хлопцеві мала дівчинка, забавляючи його близько мене (Юрій Яновський, II, 1958, 99);
// Викликаний, спричинений золотухою. Золотушні рубці.
2. Кволий, чахлий. Молодий панок, ..щось миршавеньке, золотушне, із вишаруваною, як скло, лисиною, гидливо кривив губи (Степан Васильченко, I, 1959, 316).